Витинанка

     Витинанка (походить від слова «витинати» – "вирізувати") – стародавній вид українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі та багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем чи видовбані сокиркою на папері, дереві, іншому рослинному матеріалі.

      У вигляді власне паперової прикраси витинанка на Україні відома вже з першої половини ХІХ ст. Із середини, а особливо з кінця ХІХ ст., коли папір стає доступним матеріалом для багатьох верств населення, витинанка надовго входить у селянський побут і «поселяється» в українських хатах. Доступність та легкість технічних прийомів й різноманітні ефекти, що виникають від складання паперу за різними схемами, зробили витинанку традиційною прикрасою українського житла, і вона досить швидко набула масового поширення в окремих регіонах.
      Витинанки часто доповнювали хатні розписи. Їх розташовували на стінах (шпалерні й килимові витинанки), наліплювали поздовжніми стрічками попід стелею, по сволоку, навколо вікон. Разом із розписами на печі, вишиваними рушниками, різьбленими дерев’яними побутовими речами та тканими виробами витинанки складали основу цілісного і неповторного інтер’єру української селянської хати.
      На свята українці виготовляли особливі витинанки: у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, у вигляді барвінку чи постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом, її  чіпляли на сволок, де висіла дитяча колиска.
      Особливо корисні заняття цим мистецтвом для дітей, оскільки витинанка розвиває дрібну моторику, просторове мислення, художній смак.

Мистецтво

        Мистецтво… Воно заворожує нас силою краси: краси побачених образів, краси почуттів, краси звуків. І якщо зачарує, то уже навіки. Світ мистецтва відкривається кожній людині своїми гранями, наповнюючи її душу натхненням і внутрішнім піднесенням. Бо мистецтво – це пам’ять народу, яка з’єднує часи в нашій свідомості, робить нас співучасниками подій, як теперішніх, так і давно минулих. Мистецтво завжди захоплювало людей, залишаючи помітний слід у їхній пам’яті, робило багатшою людську душу. І не дивно, бо справжнє мистецтво ніколи не старіє. А з кожним кроком свого життя розкриває нові грані буття та заповнює сірі і сумні будні життя все новими і новими барвами кольорів. Саме так створюється уявлення про прекрасне, народжується мрія, яка супроводжує людину протягом усього життя, надає йому сенсу. Творячи мистецький твір, людина розкриває себе, свій внутрішній світ, виховання душі, ставлення до духовних цінностей. Тому і не дивно, що мистецтво відіграє дуже помітну, важливу роль у нашому житті.
       Найбільш близьким для кожного з нас є декоративно-прикладне мистецтво, про яке знаємо ще з дитинства. Завдяки йому ми і пізнаємо суть самого мистецтва. Декоративно-прикладне мистецтво – розділ мистецтва, який охоплює ряд галузей творчості, що присвячені створенню художніх виробів, призначених головним чином для побуту. Його творами можуть бути: різне начиння, меблі, тканини, знаряддя праці, засоби пересування, а також одяг і різного роду прикраси. І усе це доповнює наше повсякденне життя, сірі будні. Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається, як важлива художня цінність, тому що виконує ряд важливих функцій у нашому житті, а саме: пізнавальну, естетичну, комунікаційну. Декоративно-прикладне мистецтво - предметно-духовний світ людини, який включає в себе численні види художньої практики.
       Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування. Одні види: кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння – виникли на зорі людської цивілізації, інші–молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. » Кожен вид декоративно-прикладного мистецтва нашого народу по-своєму цікавий і захоплюючий. Ми ж поклали собі за мету дослідити мистецтво витинанки. Без сумніву, це ще один чудовий вид мистецтва, який потребує більш детально вивчення. «Витинанки - це орнаментальні фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. Від назви техніки виготовлення (витинати) походить і термін. Нескладні для опанування прийому витинання й недорогий матеріал дали чудові зразки прорізаного паперового декору, в якому втілені вічні символи природи, багатство фантазії, досвід пізнання світу». Цей вид мистецтва доніс до нас високу майстерність наших предків, яка передавалася з покоління в покоління, адже витинанки давні у своїх витоках і тісно пов’язані з буденним і святковим побутом народу. Будучи звичними прикрасами української хати, тематично оновлюючись, вони набули зовсім нового змісту. І тому поширюються і сьогодні. Проте варто згадати з чого почалася витинанка, де і як вона вперше виникла, чому люди почали її створювати.

Звичаї

"ЯК У ХАТІ ВИТИНАНКА, ТО Й ДОБРО СТОЇТЬ НА ҐАНКУ" 

   Витинанка символізує вічне прагнення українців відзначити певне свято, пам'ятний день або просто прикрасити своє життя.

  На свята українці відповідно виготовляли різні витинанки: у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, у вигляді барвінку чи постатей ангелів. Витинанка-хрест несла охоронно-символічне значення. її чіпляли на сволок, бо там висіла дитяча колиска. Особливо поширеним в українській хаті було оздоблення божників та мисників. У вигляді серветок зажурно вирізаними краями вони прикрашали полиці буфетів та тумбочок, служили замість фіранок на вікнах навіть у містах у важкі для держави часи, особливо після війни. На простінках між вікнами в українській хаті висіли витинанки з зображенням «дерева життя». На гіллі цих дерев часто розміщуються птахи, внизу біля дерева можна побачити людські постаті чи силуети звірів.

 Свій розвиток витинанка започатковує з прикрас, що з давніх-давен у різних народів нашивалися на одяг та взуття, а також прикрашали житло. Коли з'явився папір, з якого так легко щось вирізати, витинанка стає переважно паперовою. Зрозуміло, що перші паперові витинанки з'явилися на батьківщині паперу — в Китаї. Там вони були відомі вже у УП-ХИ ст. Жінки напередодні свята весни наклеювали на вікна традиційні паперові узори, сюжети у вигляді драконів, квітів, різних символів. У Західній Європі витинанки набули розвитку в складних дзеркальних сюжетно-образних композиціях, що завжди вміщувалися на одному цілому аркуші паперу й були подібні до графічних зображень. Слов'янські народи використовували витинанку здебільшого як декоративний елемент в народних традиційних орнаментах.

   В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри, тканини. Відомий всім кептар і донині, крім рясної вишивки, щедро обшивається різними вирізаними зі шкіри деталями. На Полтавщині до початку XX ст., а в деяких регіонах аж до Великої Вітчизняної війни, верхній жіночий одяг — юпка декорувався аплікаціями з оксамиту чи іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих галузок, декоративних елементів. Та й сучасні кожушки чи куртки теж оздоблюють подібними прикрасами. Цікаво, що першими паперовими витинанками в Україні були підкладки для печаток, так звані кустодії (ХУІІ-ХУІП ст.). Вони робилися зі шкіри, виготовляли їх у формі квадрата чи круга. їхніми авторами були писарі сотенних, полкових та Генеральних канцелярій.

  Коли папір став досить дешевим (середина XIX ст.) і ним могли користуватися вже всі верстви населення, прикраса -витинанка надовго входить у побут міщанства та селянства, її можна було бачити у хатах на вікнах, стінах, сволоках, на печі.

  Іноді вона навіть замінювала собою настінні малюнки, тим самим перетворившись на прикрасу українського житла, набувши широкого розвитку й розповсюдження.

   Витинанки різних місцевостей одночасно можуть виявляти як ознаки народної творчості всієї України, так і самобутні, притаманні лише якомусь певному регіону. Так, витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як їхні писанки та рушники; подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок; витинанки Дніпропетровщини перегукуються з пет-риківським розписом та в кожній паперовій прикрасі проглядається обличчя окремого майстра як творчої особистості.

Типологія витинанок

        За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на: ажурні — виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах; силуетні — зображення виступає силуетом; одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу; складні — аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні. За технікою виготовлення і способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори, зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну «гіркою»).
       За формою витинанки можуть бути різноманітними й нагадувати кола, ромби, квадрати, овали, смужки, і навіть утворювати складні сюжетні композиції.
        Витинанки бувають таких груп:

• фігурки — силуетні витинанки;
• витяті за контуром;
• кількох композиційних типів — пташки, вершники, ляльки та ін;
• розетки — ажурні витинанки, що складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок»;
• дерева — сюжетно-декоративні витинанки, будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон;
• стрічки — з однобічною або двобічною композицією орнаменту;
• шпалери — витинанки, які складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення;
• фіранки — рід паперових прикрас, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок;
• іграшки — витинанки з яскраво вираженим декоративним і тематичним характером;
• виставочні витинанки — це тематичні твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної продукції.
  

Витинання

        Витинанка від українського слова «витинати» - «вирізувати, вивертати» - старовинний вид народного декоративно - ужиткового мистецтва українців з багатими художніми традиціями.
       Техніка виконання полягає у вирізанны ножицями, ножем або витісуванні сокирою сюжетних і орнаментальних композицій, ажурних або силуетних зображень, призначених для оздоблення житлових приміщень українських хат, виконаних з різних матеріалів: з паперу, по деревині, сухого листя дерев та інших природних матеріалів.
        Витинанки з паперу, якими «розмальовували» стіни і печі в будинках відомі ще з початку ХІХ сторіччя. З промисловим виробництвом паперу, друга половина ХІХ століття, він стає загальнодоступним матеріалом для більшості населення України, тому витинанка надійно входить в селянський побут і займає в ньому не останнє місце. Простота і легкість технічних прийомів при виготовленні, різноманітність ефектів, що виникають при складанні паперу за певними схемами зміцнили становище витинанок і вони досить швидко набула популярності серед населення всієї України, а пізніше стали традиційною народною о прикрасою хат українців.

          Витинанками найчастіше доповнювали художній розпис в оселі. Ними прикрашали стіни - килимові і шпалерні витинанки, кріпили навколо вікон, уздовж балок, під стелю за допомогою стрічок. В гармонійному поєднанні з писаними візерунками на печі, різьбленими дерев'яними побутовими виробами, вишитими рушниками, тканими предметами побуту витинанки являли собою особливу красу неповторного внутрішнього оздоблення української сільської хати. Починаючи підготовку до різдвяних свят або до Великодня, вирізали особливі витинанки, вони мали форму сніжинок, зірочок, фігур ангелів, хреста, нагадували квіти барвінку. Витинанку виконану у вигляді хреста закріплювали на балці де розташовувалася дитяча колиска і вона служила оберегом для немовляти.
        Особливу користь приносить процес виготовлення витинанок маленьким дітям, оскільки допомагає розвивати дрібну моторику кистей рук, художньо-естетичний смак, образно-просторове мислення.

        Дорослі при вирізанні витинанок мають можливість зануритися у захоплюючий світ далекого минулого України, сповнитися почуттями господарів, які прикрашаючи свій будинок до свята, вносять в свії оселі затишок, красу і вишуканість. А на передодні свят, в загадкової тиші своїх квартир вирізають різдвяні сніжинки і янголят, великодні писаночки.